В разі, якщо людина потребує стаціонарного лікування або обстеження, а також на пізніх строках вагітності, застосовується госпіталізація до закладів охорони здоров’я, що надають вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу.
Лікарі повинні пам’ятати, що від їх чітких професійних та правових дій в подальшому може залежати як життя і здоров’я пацієнта так і їх власна доля, оскільки неправильне оформлення документації може в подальшому бути підставою для їх притягнення до відповідальності як цивільно-правової так і кримінальної. Особливо потрібно бути уважними в випадках відмови пацієнта від госпіталізації (лікування).
Перше, що слід пам’ятати лікарю і не порушувати в жодному разі, це те що надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою, а повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування. Але у невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника.
Госпіталізація буває двох видів: екстрена та планова. Планова госпіталізація пацієнта здійснюється в попередньо погоджений термін. У разі неможливості здійснити планову госпіталізацію пацієнта в попередньо погоджений термін керівник підрозділу, до якого має бути здійснена госпіталізація, не пізніше ніж за 3 доби до запланованої дати госпіталізації повідомляє нову (скориговану) дату планової госпіталізації лікуючому лікарю, який у свою чергу інформує пацієнта.
Скоригована дата планової госпіталізації може бути встановлена в межах одного місяця від дати оформлення направлення лікуючим лікарем.
Планова госпіталізація передбачає подання пацієнтом:
Екстрена госпіталізація пацієнтів здійснюється:
Екстрена госпіталізація здійснюється цілодобово без попереднього погодження дати часу госпіталізації незалежно від місця проживання (перебування) пацієнта. Відсутність документа, що посвідчує особу, не є причиною відмови в екстреній госпіталізації.
В разі якщо пацієнт відмовляється від госпіталізації (лікування) лікарю потрібно засвідчити цей факт документально.
По-перше, лікар повинен письмово повідомити пацієнту діагноз, перебіг та прогноз захворювання, план, мету, орієнтовну тривалість запропонованого лікування, можливі ризики та ускладнення, ймовірність їх виникнення, ризик для життя і здоров’я у разі відмови від запропонованого втручання. Оскільки відповідна форма такого повідомлення законодавчо не передбачена, можна зробити його в довільній письмовій формі, назвавши, наприклад, «Інформаційна довідка про стан здоров’я та запропоноване лікування (госпіталізацію)».
По-друге, необхідно запропонувати пацієнту також підписати документ «Добровільна відмова пацієнта від запропонованого лікування (госпіталізації)». Він також складається в довільній формі, але обов’язково повинен бути заповнений пацієнтом (його батьками/опікунами/піклувальниками) власноруч і містити: ПІБ особи, назва медичного закладу, ПІБ лікаря, діагноз, прогноз захворювання, інформацію про можливі наслідки та ускладнення, причини відмови від госпіталізації (лікування), засвідчення пацієнтом того, що він розуміє можливі наслідки і те, що в будь-який момент він може змінити прийняте рішення.
По-третє, обов’язково внести відповідний запис до «Журналу обліку прийому хворих у стаціонар та відмов у госпіталізації» (форма №001/о). Форма №001/о ведеться в приймальних відділеннях спеціалізованих та багатопрофільних лікарень, санаторно-курортних закладах та у пологових будинках і пологових відділеннях лікарень для реєстрації гінекологічних хворих та жінок, які госпіталізуються з приводу переривання вагітності з терміном до 12 тижнів. При госпіталізації жінок з терміном вагітності понад 12 тижнів у пологових будинках та пологових відділеннях лікарень заповнюється облікова форма №002/о «Журнал обліку приймання вагітних, роділь, та породіль». Інфекційні відділення лікарні ведуть самостійно журнали прийому хворих, дані яких не повинні дублювати форму №001/о приймального відділення лікарні.
У випадку відмови пацієнта підписувати вищезазначені документи необхідно скласти «Акт підтвердження відмови пацієнта від госпіталізації (лікування) та письмового оформлення відмови» (також законодавчо не встановлена форма такого документа). Такий акт необхідно скласти в присутності свідків, які можуть підтвердити, що пацієнт отримав інформацію з особистої розмови з лікарем, розуміє та усвідомлює надану йому суттєву інформацію, адекватно її сприймає та аналізує, приймає рішення добровільно. В якості свідків доцільно залучати людей проти яких не заперечує пацієнт, краще щоб це були і родичі і медичні фахівці.