Під час засідання засідання профільного комітету ВР, який опікується охороною здоров’я, що відбулося 13.03.20, на якому був присутній новопризначений Міністр І. Ємець виявилося, що погляди пана міністра щодо медичного самоврядування не мають нічого спільного із поглядами депутата Артема Дубнова, який є автором основного законопроекту про самоврядування медичних професій.
Це той самий випадок, коли різночитання всередині однієї команди можуть допомогти лікарям уникнути прийняття закону, що передбачає обкладання лікарів специфічним немалим членським внеском (до 1000 грн. на рік) і створює залежність лікарів від структури, що насправді створюється не для медичної спільноти, а для окремих чиновників та депутатів, які шукають можливість знайти собі дуже комфортне «хлібне» місце після завершення короткої політичної кар’єри.
По суті пан І. Ємець, який очевидно поки що має підтримку Президента України, заявив, що замість самоврядування бачить нову спеціальну структуру (робоча назва «Колегія»), яка перебуває під повним контролем держави. Законотворення − це не парафія міністра, але голосування у Раді законопроекту, який не підтримується профільним і головне «президентським» міністром, вже не виглядає таким безхмарним, а ще менш безхмарним виглядає підписання такого закону Президентом.
В принципі, це добра новина, оскільки вірогідніше за все «міністерська колегія» буде просто новою назвою тих самих «дверей», куди лікарі вже давно звикли ходити для атестації. Те, що ці старі двері будуть залишатися «державними», означає, що лікарям, як мінімум, не треба буде платити по 1000 грн. на рік за те, що вони перебувають у реєстрі самоврядівної організації, а точніше за комфортне існування чиновників, які не змогли продовжити своє життя у політиці.
Різність поглядів дає нам тимчасову відстрочку, але не привід розслаблятися, і ось чому. Автори законопроекту про лікарське самоврядування під час засідання не вступали у гостру дискусію з новим міністром (на відміну від частини депутатів, що ставили дуже гострі запитання міністру, які явно вказували на його некомпетентність як галузевого управлінця). Це, в свою чергу, означає, що автори законопроекту спробують кулуарно «роз’яснити» міністру, що реалізація законопроекту в тому форматі, який пропонують автори, дає можливість і йому самому розраховувати на ключове місце у новій, багатій структурі самоврядування. Вірогідно, на думку законотворців, І. Ємець, як людина, яка не може не усвідомлювати тимчасовість своєї посади, може зважитися до перегляду своєї позиції, але це точно вимагатиме часу, оскільки потребує зміни публічної позиції. Ми звичайно ж сподіваємося, що новий міністр не піде на такі домовленості, оскільки, попросивши погодження Президента на те, щоб продовжувати роботу в якості хірурга, він все ж бачить себе в першу чергу лікарем і планує повернутися до своєї клініки. Але виключати можливі домовленості не можна, тому і розслаблятися лікарському товариству не варто.
Є й інший шлях просування законопроекту для його авторів – замість видимості консультацій з медичною спільнотою, яка начебто це все благословляє, спробувати знайти РЕАЛЬНУ підтримку серед медиків і через це отримати підтримку фракцій ЄС, БЮТ та «Голосу». Тоді законопроект може пройти навіть у разі, якщо не всі депутати зі «Слуги Народу» підтримуватимуть авторів. Втім, мінімум, який для цього необхідний, виглядає так:
Якщо автори законопроекту скажуть, що за вищезазначених умов самоврядування медичних професій існувати не зможе, то ми готові довести, що це можливо, довести переконливо − на цифрах і конкретних прикладах. Ми впевнені, що без врахування зазначених позицій, лікарям таке «самоврядування» просто НЕ ПОТРІБНЕ!