Кому МОЗ пропонує збільшити робочий тиждень із 33 до 38,5 години, як визначатимуть навантаження та час для БПР. Аналіз проєкту наказу й позиція УМС.
МОЗ пропонує оновити норми робочого часу та правила визначення навантаження працівників охорони здоров’я. На громадське обговорення винесено проєкт наказу «Про затвердження Граничних нормативів навантаження медичних та інших працівників сфери охорони здоров’я». Для частини лікарів це може означати перехід із 33 на 38,5 години роботи на тиждень. Водночас проєкт передбачає щонайменше 52 години на рік для безперервного професійного розвитку та облік часу на оформлення документації. Українська Медична Спілка вважає, що до моменту ухвалення документа потрібно усунути положення, які можуть спричинити необґрунтоване навантаження або неоднакове застосування правил.
Для лікаря запропоновані зміни мають цілком практичне значення: скільки триватиме робочий тиждень, яким буде щоденне навантаження, чи вистачатиме часу на роботу з пацієнтами, ведення медичної документації, навчання та належний відпочинок.
Нині чинний Наказ МОЗ № 319 переважно визначає тривалість робочого тижня для різних категорій працівників. Новий проєкт нормативів охоплює також розподіл робочого часу, визначення кількості пацієнтів і завдань за одиницю часу та розрахунок потреби в персоналі.
Ці поняття варто розрізняти. Норма робочого часу визначає, скільки годин працює лікар. Навантаження — який обсяг роботи він має виконати за цей час. Однакова тривалість тижня ще не означає однакової інтенсивності роботи.
Як пояснює МОЗ у супровідних документах, нині чинний наказ 2006 року не охоплює всіх сучасних професій у сфері охорони здоров’я. Проєкт також прямо враховує документацію та навчання в робочому часі й передбачає погодження розрахованих нормативів із профспілкою.
Для більшості лікарських професій проєкт передбачає базову норму 38,5 години на тиждень із установленими винятками. Однак коло працівників із 33-годинною нормою пропонують змінити. Тому наслідки потрібно оцінювати за конкретною посадою та обов’язками.
Нині підпункт 1.2 наказу МОЗ № 319 передбачає 33-годинний робочий тиждень для лікарів, зайнятих виключно амбулаторним прийомом у визначених закладах і підрозділах. Застосування цієї норми залежить від фактичних обов’язків і графіка роботи лікаря.
У проєкті нових нормативів коло лікарів із правом на 33-годинний тиждень пропонують звузити. Для сімейних лікарів та більшості лікарів спеціалізованого профілю передбачено 38,5 години на тиждень, із визначеними винятками.
Отже, перехід із 33 на 38,5 години може стосуватися, зокрема, сімейних лікарів і лікарів нехірургічних спеціальностей — наприклад, кардіологів, ендокринологів і гастроентерологів, — які нині правомірно працюють за 33-годинною нормою та не підпадають під спеціальні винятки проєкту. Таке збільшення означало б додаткові 5 годин 30 хвилин роботи щотижня, або приблизно 16,7 % від нинішньої норми.
За пунктом 3 розділу II проєкту 33-годинний тиждень передбачено для:
Для цих категорій проєкт уточнює місце роботи: амбулаторно-поліклінічний заклад або амбулаторно-поліклінічний підрозділ лікувально-профілактичного закладу. Тому самої назви спеціальності недостатньо для висновку про право на 33 години — потрібно перевірити всі встановлені умови.
Окремо 33-годинну норму передбачено для працівників, які весь робочий час працюють на медичних генераторах ультракороткохвильової частоти потужністю понад 200 Вт. Для працівників зі шкідливими умовами праці тривалість тижня визначатиметься за відповідним спеціальним законодавством.
Якщо лікар уже працює за нормою 38,5 години, описаний перехід із 33 на 38,5 години його не стосується. Крім того, чинний наказ № 319 уже передбачає іншу тривалість робочого дня в дні, коли лікар за графіком працює у стаціонарі, на дільниці або виконує іншу зазначену в наказі роботу. Відповідні умови застосування 33-годинної норми містить і проєкт.
Таким чином, для кожного лікаря потрібно зіставити його чинну норму, фактичні обов’язки та запропоновані правила.
Проєкт не встановлює окремого загального правила підвищення окладів у зв’язку з переходом із 33 на 38,5 години. Водночас він не передбачає автоматичного зменшення зарплати. Наслідки для оплати залежать від законодавства, системи оплати праці та умов трудових відносин.
Якщо тривалість робочого тижня буде законно змінено, додаткові 5,5 години в межах нової норми не вважатимуться автоматично надурочною роботою.
Українська Медична Спілка вважає необхідним окремо обґрунтувати запропоноване збільшення та оцінити його вплив на оплату й умови праці. Для лікаря, який нині має право на 33-годинний тиждень, перехід на 38,5 години є суттєвою зміною, яку не можна подавати лише як технічне оновлення назв професій.
Під час визначення чинного режиму роботи слід перевіряти також Закон № 2136-IX “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”. Його стаття 6 установлює спеціальні правила для працівників об’єктів критичної інфраструктури. Для тих із них, кому законодавством передбачено скорочений робочий час, тривалість роботи під час воєнного стану може бути збільшена до 40 годин на тиждень. За збільшення норми на підставі цієї статті передбачено пропорційне збільшення оплати праці. Ці особливості пояснює також Державна служба з питань праці.
Це окремий чинний механізм зі своїми умовами застосування. Його не можна ототожнювати із запропонованою заміною наказу № 319 або автоматично застосовувати до кожного лікаря. Оцінюючи конкретний графік, потрібно встановити, на якій правовій підставі його запроваджено.
Єдиної для всієї країни кількості пацієнтів на годину або хвилин на прийом проєкт не встановлює. За пунктами 6–8 розділу II відповідні розрахунки здійснюватиме керівник закладу або уповноважені ним особи. Результати передбачено погоджувати з профспілкою, закріплювати в колективному договорі та використовувати для формування штату. Такий підхід дозволяє враховувати особливості закладу.
Проте проєкт недостатньо докладно пояснює, як перевіряти обґрунтованість розрахунків і враховувати складність випадків, оснащення та фактичний склад зміни. Статті 85 і 88 Кодексу законів про працю України (КЗпП) вимагають ураховувати організацію та умови праці під час нормування.
Для працівника має бути зрозуміло, на яких даних ґрунтується норма та як ініціювати її перегляд, якщо умови змінилися. Потребує пояснення й порядок погодження в закладах, де немає профспілки.
Слід уточнити також сферу застосування документа: пункт 3 розділу I прямо називає юридичних осіб — ліцензіатів, але не містить окремого пояснення щодо роботодавців — фізичних осіб — підприємців. Правила для їхніх найманих працівників мають бути сформульовані однозначно.
Проєкт поділяє роботу медичних працівників на три види функцій. Для лікаря основні функції — це безпосереднє надання медичної допомоги. Допоміжні охоплюють, зокрема, ведення медичної документації, підготовку звітів, участь у нарадах і безперервний професійний розвиток (БПР). До додаткових належать кураторство, наставництво, участь у робочих групах та комісіях.
На основні функції пропонують відводити щонайменше 70 % робочого часу, на допоміжні — не більше 20 %. Отже, якщо безпосередня допомога пацієнтам займає 70 % часу, на решту обов’язків залишається 30 %. Якщо більше — часу на інші завдання залишається ще менше.
Правило щодо додаткових функцій сформульовано неоднозначно. Спочатку проєкт установлює для них межу до 20 % робочого часу за відсутності допоміжних функцій. Далі згадує 30 % часу сумарно, але знову називає додаткові функції — фактично пропонуючи рахувати їх разом із ними ж. Можливо, автори мали на увазі допоміжні та додаткові функції разом. Проте це припущення: у тексті так прямо не написано. До ухвалення наказу потрібно однозначно визначити, які види роботи охоплює ця спільна частка та як її застосовувати.
Для лікаря головне практичне питання — чи вистачить відведеного часу на всі обов’язки. Документація, звіти, наради та навчання потребують реального часу, який необхідно врахувати під час розрахунку навантаження.
Проєкт передбачає, що структура навантаження залежить від професійної кваліфікації працівника та закріплюється в його посадовій інструкції. Однак потребує пояснення, як вимогу про щонайменше 70 % часу на безпосереднє надання допомоги застосовуватимуть до працівників, у посадових обов’язках яких переважає управлінська робота.
Є й неузгодженість у класифікації: відвідування хворих удома віднесено до допоміжних функцій, хоча безпосереднє надання допомоги пацієнтові вдома відповідає визначенню основних. Потрібно чітко розмежувати саму допомогу та супровідні дії.
Українська Медична Спілка вважає за необхідне, щоб розподіл робочого часу спирався на обґрунтовані розрахунки та враховував реальні умови роботи лікаря. Якщо часу недостатньо для належної допомоги пацієнтам, ведення обов’язкової документації та виконання інших посадових обов’язків, це має бути підставою для перегляду навантаження. Лікар повинен мати змогу виконати свою роботу якісно в межах установленого робочого часу.
Проєкт передбачає не менше 52 годин на рік для безперервного професійного розвитку — у робочому часі працівників, визначених пунктом 1 Положення, затвердженого постановою КМУ № 725. Ця пропозиція встановлює мінімум часу й не обмежує навчання лише 52 годинами.
Однак БПР включено до допоміжних функцій, на які разом із документацією та іншими завданнями відведено не більше 20 % часу. Для ілюстрації: 20 % від 38,5-годинного тижня — це 7 годин 42 хвилини. Якщо в такому тижні одну годину відвести на БПР, на решту допоміжних функцій залишиться до 6 годин 42 хвилин.
Цей приклад показує лише співвідношення часу, а не готовий графік роботи. Проєкт потребує уточнення, за який період перевіряти відсоткові частки та як поєднати їх із багатоденними заходами БПР. Потрібні також правила для неповної зайнятості, прийняття на роботу посеред року, кількох трудових договорів і періодів відсутності працівника.
Згадка про одну годину на тиждень не пояснює всіх цих ситуацій.
52 години не можна ототожнювати з 52 балами БПР: час навчання й вимоги до його результатів є різними показниками. Правила атестації визначає, зокрема, наказ МОЗ № 650. Крім того, пункт 23 Положення № 725 уже гарантує збереження середньої заробітної плати під час БПР з відривом від виробництва в порядку, встановленому для працівників, яких направляють на підвищення кваліфікації.
Українська Медична Спілка підтримує закріплення часу на навчання та пропонує зробити порядок його надання й оплати зрозумілим. Працівник повинен мати можливість планувати БПР, а заклад — організувати роботу на час його участі в навчанні.
Проєкт відсилає до трудового законодавства, але водночас допускає скорочення щотижневого відпочинку на умовах колективного договору та згадує мінімум 12 годин між змінами. Ці положення потрібно узгодити так, щоб вони не створювали хибного уявлення про повноваження роботодавця.
Загальне правило статті 70 КЗпП передбачає щонайменше 42 години щотижневого безперервного відпочинку. Під час воєнного стану Закон № 2136-IX дозволяє скорочення до 24 годин. За загальним правилом статті 59 КЗпП перерва між змінами має бути не меншою за подвійну тривалість роботи в попередній зміні разом із перервою на обід.
Отже, колективний договір не може самостійно створити новий виняток із законодавчих гарантій. Згадки про 12 годин у проєкті недостатньо, щоб визнати такий інтервал належним для будь-якого графіка.
Так само ненормований робочий день не є дозволом на постійне перевищення норми без обліку. Надурочна робота має окремі правила залучення й оплати, з урахуванням особливостей воєнного часу. Включення посади до відповідного переліку в колективному договорі не скасовує застосовних законодавчих вимог. Підстави для додаткової відпустки за ненормований день визначає Закон про відпустки.
Підпункт 4 пункту 6 розділу II проєкту пов’язує розрахунок необхідної кількості працівників з обсягом допомоги та послуг, передбаченим договором за програмою медичних гарантій (ПМГ). За пунктом 8 ці розрахунки використовуватимуть для затвердження штатного розпису.
Водночас проєкт поширюється і на організації, які можуть не мати такого договору. Як їм визначати потребу в персоналі, документ не пояснює. Потрібно також уточнити порядок розрахунку для закладів, які поряд із виконанням договору за ПМГ надають послуги з інших джерел фінансування. Розрахунок лише за ПМГ не охопить усієї роботи такого закладу.
Під час визначення чисельності персоналу необхідно враховувати склад кожної зміни та потребу в заміщенні працівників на час відпусток, тимчасової непрацездатності й навчання з відривом від роботи.
Простий приклад показує, чому це важливо. Якщо на посту цілодобово має перебувати один працівник, потрібно забезпечити 168 годин його присутності на тиждень. Чотири працівники за умови роботи кожного по 38,5 години забезпечать разом 154 години. Бракуватиме 14 годин — навіть якщо всі четверо працюють і ніхто не перебуває у відпустці чи на лікарняному. Ділення 168 на 38,5 дає приблизно 4,36 повної ставки. Це лише умовний розрахунок необхідних робочих годин, а не готова відповідь щодо кількості працівників для конкретного підрозділу.
Для практичного планування потрібно врахувати норму робочого часу за відповідний обліковий період, графік змін і резерв на заміщення відсутніх працівників.
Українська Медична Спілка вважає за необхідне передбачити зрозумілу методику визначення потреби в персоналі для всіх організацій, на які поширюватиметься наказ. Окремо слід уточнити, що розрахункова чисельність має забезпечувати виконання необхідної роботи й не повинна автоматично трактуватися як максимально дозволена кількість посад.
В аналізі регуляторного впливу (АРВ) проєкту наказу прогнозна кількість медичних працівників через шість місяців становить 272 417 осіб, а через три роки — 257 678. Для інших працівників сфери охорони здоров’я наведено відповідно 62 699 і 50 987 осіб.
Сумарна різниця між показниками на ці два строки — 26 451 особа!
Водночас пояснювальна записка до проєкту наказу пов’язує очікуване поліпшення допомоги пацієнтам зі збереженням кадрової чисельності.
Тому МОЗ має пояснити, на яких припущеннях ґрунтується прогноз і як він узгоджується із заявленим збереженням кадрів!
Є питання й до фінансових розрахунків. У додатку 2 до Аналізу регуляторного впливу для малого та мікропідприємництва зазначено витрати за п’ять років — 12 584 грн на одного суб’єкта, а кількість таких суб’єктів — 28 300. Множення цих величин дає 356 127 200 грн, тоді як у документі наведено 353 184 104 грн. Різниця становить 2 943 096 грн. Якщо застосовано інший спосіб розрахунку, його потрібно пояснити. Також у цьому додатку періодичні витрати за наступний рік зазначено як нульові. Потребує пояснення, чому тоді витрати на одного суб’єкта зростають із 2 600 грн у перший рік до 12 584 грн за п’ять років.
Водночас загальну суму витрат першого року для всіх 33 378 суб’єктів господарювання пораховано правильно: 2 600 грн × 33 378 = 86 782 800 грн.
Тож варто пояснити кадровий прогноз і перевірити неузгоджені фінансові показники. Це дасть змогу предметно оцінити наслідки запропонованих змін для закладів і працівників.
Українська Медична Спілка підтримує нормування праці, яке враховує сучасні професії, реальні умови роботи та потребу в професійному розвитку. Водночас нові правила мають бути зрозумілими, обґрунтованими й забезпечувати дотримання трудових прав медичних працівників.
До ухвалення наказу вважаємо за необхідне:
Принципово, щоб медичний працівник мав змогу якісно виконувати професійні обов’язки в межах установленого робочого часу, отримувати належну оплату, повноцінно відпочивати та підвищувати кваліфікацію.
Турбота про медичних працівників має бути закладена в самі правила організації праці — через обґрунтоване навантаження, достатній штат і дотримання трудових гарантій. Саме на цих засадах УМС пропонує доопрацювати проєкт наказу.
======================================================================================================
Візьміть участь у громадському обговоренні проєкту наказу МОЗ «Про затвердження Граничних нормативів навантаження медичних та інших працівників сфери охорони здоров’я»!
Проєкт оприлюднено 22 жовтня 2026 року. За офіційним повідомленням МОЗ, зауваження та пропозиції приймають протягом 30 календарних днів із моменту оприлюднення. Рекомендуємо надіслати їх завчасно, бажано не пізніше 20 листопада 2026 року.
МОЗ просить оформлювати пропозиції у вигляді порівняльної таблиці та надсилати одним із таких способів:
Долучайтеся, щоб професійний досвід і потреби медичних працівників були враховані під час доопрацювання документа.