Укр. Рос.
 

За два роки українські клініки будуть готові до реформи, – С. Березенко

eb2243c35dd02ae3fbed2e5ec82055ef_xl

Інтерв’ю члена парламентського комітету з питань охорони здоров’я, заступника керівника фракції БПП Сергія Березенка для ІА “Інтерфакс-Україна”

Часто запитують: “Навіщо потрібна медреформа? Давайте зробимо страхову медицину”. Чому не можна просто ввести страхову медицину?

По-перше, ніхто не говорить, що в Україні не можна ввести страхову медицину. Суть реформи не у відмові від страхової медицини, а в тому, що ми повинні справедливо й ефективно розподілити бюджетний ресурс, який сьогодні є і який буде збільшуватися. У законопроекті №6327 передбачено, що на медицину буде виділятися не менше 5% ВВП.

Сьогодні ми живемо за старою радянською системою Семашко, яка в нинішніх умовах не здатна ефективно працювати. Виходячи з середньої кількості населення, МОЗом розраховувалося, скільки потрібно стаціонарних ліжок. Будувалися величезні лікарні. Вони опалювалися і утримувалися за рахунок централізованого державного бюджету. Все це сьогодні збереглося, і ми оплачуємо ці ліжка, не звертаючи уваги на те, використовуються вони чи ні. Це близько 80 млрд грн на рік.

Головні лікарі не зацікавлені в скороченні ліжко-місць, хоча вони в такій кількості й не потрібні: чим більше ліжко-місць, тим більше грошей на лікарню. Ось і вся логіка того, як працює зараз охорону здоров’я. Ми ж говоримо: давайте припинимо фінансувати цю збиткову систему, давайте фінансувати послуги, безпосередньо лікування. Якщо воно буде вимагати таку кількість ліжок, то лікарня сама прийме рішення їх залишити.

І коли ми будемо платити за медичну послугу, яка буде мати конкретну вартість, ми наблизимося до страхової медицини.

Це призведе до скорочення медиків?

Ні. Можливо, буде скорочення чиновників департаментів охорони здоров’я. Але лікарі все залишаться, так як лікарні не закриватимуться. А потреба в медиках в Україні величезна.

Давайте уточнимо: хто буде платити за медичні послуги?

За медичну послугу буде платити держава. З тих грошей, які є сьогодні в вигляді медичної субвенції. Вона буде розділена на первинну ланку – сімейних лікарів, на вторинну і третинну медичну допомогу. Гроші будуть платитися за конкретні медичні послуги.

Будь-які платні послуги, в тому числі співоплати, порушують Конституцію України. Законопроект №6327 (на відміну від законопроекту №7065 авторства Олега Мусія й інших депутатів), не передбачає співоплати. У ньому сказано, що з бюджету буде сплачено все, що входить до державної програми Медгарант: і первинна, і вторинна, і третинна медична допомога.

На сьогоднішній день фінансування медицини поки обмежена певним бюджетом. Тому, в першу чергу, будуть оплачуватися життєво важливі медпослуги і лікування. Далі. Коли бюджет буде рости й можливості фінансування медицини будуть розширюватися, держава буде виділяти кошти на нові медичні послуги і програми, запропоновані Кабінетом міністрів. Причому існуючі медпослуги в повному обсязі будуть збережені. Сьогодні медична система виглядає, як сито. Можна “влити” туди 100 млрд грн, але цього все одно буде мало.

Коли ми будемо платити за кожну надану послугу, то все що потрібно зробити державі, або Міністерству охорони здоров’я – це перевірити чи дійсно ця послуга була надана. Як це зробити, коли це мільйони послуг, що надаються Україною? Безумовно, ніхто не може перевірити кожну лікарню, але кожен медзаклад за період існування має статистику, скільки хворих на грип звернулися в лікарню або скільки операцій з видалення апендициту було проведено тощо. Інформація про роботу медустанов буде заходити в одну електронну систему, в якій можна відстежити, що в такий-то лікарні такий-то громадянин отримав такі-то послуги …

Це система електронного охорони здоров’я eHealth?

Так. На сьогодні eHealth розробляється Міністерством охорони здоров’я. І коли у когось виникне бажання приписати ту чи іншу кількість операцій чи наданих медпослуг, щоб отримати більше грошей, система цього не допустить. У цю клініку виїде комісія з перевіркою. Якщо викриється шахрайство, яке призвело до втрат бюджету, це буде підставою для втрати ліцензії і звернення до правоохоронних органів. Цим буде займатися єдиний державний орган, в нашому випадку – Національна служба здоров’я.

Національну службу здоров’я називають корупційним монстром, саме за те, що це центральний орган.

Національну службу здоров’я називають корупційним монстром через нерозуміння принципів її роботи. Це приблизно те ж, що називати корупційним монстром Пенсійний фонд України.

Якщо ми говоримо, що держава безпосередньо має оплачувати медпослуги, то казначейство не зможе оцінити її якість, не маючи в своїй структурі медичних фахівців. Потрібен відповідний виконавчий орган, визначений для цього Кабінетом міністрів. В даному випадку, це Нацслужби здоров’я.

Чому не МОЗ?

Тому що дуже важливо, щоб Міністерство охорони здоров’я займалося розробкою методології, а не розподіляла гроші. МОЗ завжди звинувачували в корупції, з того моменту як вони почали самостійно проводити тендерні закупівлі.

Тепер службу будуть звинувачувати…

Чому не звинувачують в необ’єктивності обласні ради, які голосують, щоб в одну лікарню виділити, наприклад, 50 млн грн, а в іншу – 2 млн грн? Якою логікою керуються депутати? Очевидно, гроші виділяються туди, де хтось із лікарів є депутатом обласної ради.

Якщо ми змінимо систему фінансування лікарень, тоді вони не будуть залежати від суб’єктивного чинника при розподілі бюджетних коштів. Ми говоримо не про централізацію коштів в Нацслужби здоров’я, ми говоримо про ще більшу децентралізацію. Сьогодні держава передає кошти місцевим радам, а ті передають їх до медичних закладів. А медреформа пропонує обійти навіть місцеві органи влади і давати гроші безпосередньо лікарням.

Лікарня стає окремою юридичною особою, або комунальним підприємством, яке буде отримувати кошти і генерувати їх на своїх рахунках. Нацслужби здоров’я можна було б звинувачувати в корупції, якби вона мала право призначати головних лікарів. Тоді б цикл замкнувся: призначають свого лікаря, передають туди кошти і можуть грати в якусь корупційну гру. Але керівники лікарень будуть призначатися мерами і виконкомами міст, які при цьому не будуть безпосередньо розподіляти медичну субвенцію.

Ваші опоненти кажуть, що держава спочатку дала медичну субвенцію, а тепер хоче її забрати?

Ні, держава дає її безпосередньо лікарні, у вигляді оплати за надану медичну послугу. Ми хочемо зробити так, щоб гроші йшли за пацієнтом, а не за стінами. Відповідно до закону про автономізацію медичних установ, який вступив в силу в жовтні цього року, ми зробили унікальну річ – дали право лікарні визначати свій штатний розклад, визначати посадові оклади.

Чи не буде постійного дефіциту коштів, як сьогодні, коли не вистачає грошей на зарплати медикам?

Грошей вистачатиме. І невикористані кошти лікарні не будуть повертати до державного або місцевого бюджету, як вони зараз змушені робити щорічно. Що це дає? Лікарні зможуть, наприклад, закупити дороге медичне обладнання, оплачуючи його частинами. Компанії-виробники будуть приймати разовий платіж в розмірі 30% вартості обладнання і рівними платежами отримувати залишок суми, такі 15-20 років, знаючи, що в лікарні є постійний приплив коштів.

Лікарні будуть купувати нове сучасне обладнання, так як під це обладнання завжди будуть пацієнти і оплачені державою медпослуги. Це дає можливість лікарням, будучи комунальними підприємствами, стати самостійним гравцями і конкурувати серед інших медичних установ.

Не так давно МОЗ дозволив застосовувати в Україні міжнародні протоколи лікування. Хто буде їх адаптувати для України?

Це ті завдання, які має вирішувати уряд. МОЗ не повинен займатися тим, що розподіляє кошти, він повинен перекладати міжнародні протоколи лікування, впроваджувати нові методики, готувати лікарів, контролювати ліцензії лікарів і їх профпридатність.

Я переконаний, що система сама себе буде вдосконалювати, але тільки тоді, коли кошти йдуть за пацієнтом, і всі пацієнти отримують однаково якісну послугу. І не важливо, депутат це, бізнесмен або пенсіонер. Якщо пенсіонер піде в районну лікарню, то ця лікарня отримає відповідну оплату за його лікування з держбюджету. А бізнесмен, наприклад, не захоче лікуватися в районний лікарні і піде в приватну клініку, тоді ця клініка отримає таку ж суму за свого пацієнта, плюс додатковий тариф за звернення до недержавної приватної клініки.

Який термін упровадження реформи передбачений законопроектом?

Все, що стосується вторинної та третинної медичної допомоги, обов’язково буде тільки вводитися з 1 січня 2020 року. Тобто у нас є ще 2,5 роки, щоб адаптувати потихеньку лікарні, протоколи, запустити систему eHealth. Я впевнений, що за два роки більш 90% медичних установ будуть готові до цих змін.

Первинна ланка, або система сімейних лікарів, згідно із законопроектом, запустяться з 1 січня 2018 року. На це вже закладено в проекті держбюджету близько 13,3 млрд грн, ми звернулися з пропозицією до бюджетного комітету збільшити цю суму до необхідних 14 млрд грн.

А якщо не проголосують за законопроект?

Тоді доведеться вносити кардинальні зміни в проект закону про держбюджет на 2018 рік у другому читанні.

Для багатьох залишається незрозумілим, як будуть функціонувати сімейні лікарі, первинна ланка…

Сімейний лікар, або лікар-педіатр підписуватимуть унікальний контракт із кожним пацієнтом, який вирішить з ним співпрацювати. Лікар повинен переконати пацієнта, що він для нього оптимальний вибір. МОЗ планує що кожен лікар зможе обслужити до 2 тис. пацієнтів, і за супровід кожного в бюджеті-2018 закладено 370 грн на рік. Якщо це перемножити цифри то виходить, що сімейний лікар отримає 740 тис. В рік для ведення своєї практики.

Але в цю цифру входить і оплата медсестрі, і оплата комуналки, і ліки?

Так. Але якщо, наприклад, є амбулаторія на 4 тис. жителів і в ній будуть два лікаря, то коштів буде вдвічі більше, близько 1,5 млн грн. Це близько 110 тис. грн на амбулаторію в місяць. На ці гроші можна знайти фельдшера, санітарку, медсестру. Виходить, що зарплата лікаря складе близько 20-23 тис. грн, медсестри – близько 8 тис. грн. Думаю, що випускник медичного вузу з сільської місцевості буде зацікавлений повернутися в своє село, щоб працювати сімейним лікарем з такою винагородою, враховуючи, що зараз він заробляє трохи більше 3200 грн.

Розкажіть, будь ласка, про законопроект про сільську медицину, який поданий до парламенту президентом.

Цей закон, зокрема, передбачає будівництво сільських амбулаторій. Для цього в бюджеті-2017 вже закладено 4 млрд грн і плюс 1 млрд грн на наступний рік. За ці гроші можна побудувати близько 4 тис. сучасних амбулаторій по Україні за єдиним проектом, розробленим Міністерством регіонального розвитку. Амбулаторії будуть будуватися спільно з територіальними громадами.

Хто буде розподіляти ці кошти, і вирішувати, хто буде генпідрядником будівництва амбулаторій?

Ці гроші підуть на громади, або державні адміністрації, які будуть подавати заявки. Наскільки я знаю, єдиного підрядника не буде, буде типовий проект з чітко визначеною кошторисом. До речі, це буде сигналом для вітчизняних будівельників: відкривайте виробництво, використовуйте міжнародний досвід і будь ласка, будуйте в своїх регіонах типові амбулаторії. Насправді не важливо, хто побудує. Важливо щоб було якісно.

А ті амбулаторії, які є, їх зноситимуть?

Територіальні громади вирішать, зносити їх або залишати. Я вважаю, що їх треба закрити: в 80% – це старі будиночки часів Другої світової війни, де тече дах і антисанітарія. При нових амбулаторіях буде передбачено житло для сімейного лікаря, який приїхав з іншого регіону.

Проекти нових амбулаторій уже розробляються Мінрегіоном за участю Міністерства охорони здоров’я. Крім амбулаторій законопроект про сільську медицину передбачає закупівлю обладнання для організації телемедицини (дистанційної діагностики). У половині країн світу це давно працює. Наприклад, в Канаді кажуть, що якби у них не було телемедицини, то вони б просто не знали, що робити з пацієнтами у віддалених районах, адже там відстань між селами часто понад 100 миль.

Не у всіх українських селах є інтернет…

Ми ставимо амбітну мету, і вона передбачає не тільки будівництво амбулаторій, а й будівництво доріг, проведення широкосмугового інтернету, який можна буде використовувати не тільки для медицини, а й для пошти, для школи, і для кожного жителя села.

Закон про сільську медицину буде йти в пакеті з 6327?

Я сподіваюся, що він буде розглянутий в комітеті у вівторок на наступному тижні, він вже стоїть на порядку денному. І сподіваюся, що в четвер на наступному пленарному тижні він буде винесений на голосування в першому читанні, тоді ж, коли законопроект №6327 буде голосуватися в цілому. Думаю, що законопроект про сільську медицину буде проголосований у другому читанні з поправками та зауваженнями протягом місяця.

Коли буде голосуватися депутатський законопроект № 7065?

Цей законопроект – спроба ряду народних депутатів затягнути реформу. Рівно півроку ми працюємо з проектом №6327, розглянули 886 поправок, були сотні зустрічей, робочих груп. Якщо ми зараз його відкинемо і не закладемо в бюджет грошей на 2018 рік, то ми заговоримо процес і ніколи нічого в охороні здоров’я не змінимо. Такої розкоші собі дозволити не можна, тому будемо боротися до останнього, щоб неминучі реформи почалися. І не важливо, хто далі очолить МОЗ. Хто б не прийшов, він уже не зможе розгорнути процес у зворотну сторону.

Чи залишиться на чолі МОЗ Уляна Супрун якщо 6327 не проголосують?

Я б не прив’язував Уляну Супрун до медичної реформи як її невід’ємну частину. Найголовніше, що і вона такої ж думки. В.о. міністра прагне до самого факту зміни системи існувала у нас десятиліттями. Якщо ми запустимо цей процес, залишиться Супрун міністром чи ні, вона і команда, яка займалася розробкою медреформи – увійдуть в історію. Тому що точка неповернення буде пройдена.

Історія показує, що людей, які впроваджують кардинальні реформи по справжньому, починають цінувати лише через роки після відставки.

Джерело: http://interfax.com.ua/news/interview/454826.html

Теги: , , , , , ,

Українська медична спілка © 2016