Укр. Рос.
 

11023894_original-1024x480

Бурхливі дебати щодо медреформи, яку Верховна Рада так і не змогла проголосувати до відпустки, не вщухають. Попри те, що формально депутати й МОЗ прийшли до згоди, насправді обидві сторони залишилися невдоволеними. Голосування за законопроектом №6327 перенесено на осінь і за час, що залишився, кожен з учасників процесу має намір відвоювати свої позиції.

Всі перипетії процесу досить точно описані тут, а проте за кадром залишилося до якого ж угодою прийшли боку і що їх в підсумковому тексті документа не влаштовує.

У короткому інтерв’ю Цензор.нет заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк розповів таке:

– У початковий текст законопроекту було внесено дуже багато правок – всього 886 від 75 депутатів. Всі поправки стосувалися лише кількох тем, за якими і йшла основна дискусія в Комітеті. За деякими позиціями ми пішли на поступки заради того, щоб законопроект проголосували. Найголовніша поступка в тому, що багато депутатів вимагали скасування співоплати пацієнта за медичні послуги. Взагалі послуги діляться на три категорії. Перша оплачується державою повністю – це первинна допомога, екстрена та паліативна. Друга категорія не покривається державою взагалі – туди планували віднести звернення до вузьких спеціалістів без направлення, неекстрену стоматологію й низку інших послуг. І третя категорія лише частково покривається державою, а все решту оплачує сам пацієнт. І ось тут було поняття співоплати. Держава, наприклад, оплачує 70% якоїсь процедури, а 30 – сам пацієнт. Ця частина пішла з законопроекту, тому що вона була принциповою для депутатів. Вони вважають, що або держава повинна повністю оплачувати послугу, або говорити, що на це грошей немає.

У документі залишилося поняття гарантованого пакету послуг. Але все одно, кількість тих послуг, які може оплатити бюджет, обмежена, і держава може оплачувати їх повністю або не оплачувати взагалі. І тоді у пацієнта залишається можливість оплати за допомогою страхових компаній, місцевих програм або зі своєї кишені.

– Тобто, для отримання повного комплексу медичних послуг нам знадобиться приватна страховка?

– Так, необхідна буде страховка, яка зможе покрити 100% необхідної медпослуги.

– Давайте уточнимо. Я приходжу до лікаря – за візит я нічого не плачу. Якщо мені потрібна екстрена допомога, наприклад, при переломі, то ця допомога теж покривається бюджетом. А якщо мені при цьому знадобиться складна діагностика, мені її оплатять чи ні? Тому що в разі, їли ця діагностика для мене дуже дорога, я міг взагалі опинитися без медичної допомоги.

– Ні, співоплата не стосується випадків, коли необхідно терміново надати допомогу. Йшлося лише про планове лікування. Якщо лікар вважає, що для з’ясування причини, наприклад, чому болить спина, пацієнту потрібно зробити МРТ. У первинному варіанті могла бути така ситуація: МРТ покривається на 60%, а 40% ви доплачуєте. А тепер держава повинна буде вирішити: покриває воно вам МРТ або не покриває взагалі.

– На які ще компроміси ви пішли?

– Другий компроміс – питання про міжнародні медичні протоколи. У нас вже є чинний наказ МОЗ, згідно з яким лікарі можуть використовувати міжнародні протоколи лікування, якщо вони всередині своєї лікарні або населеного пункту вирішать це робити. У нас вже є багато лікарів, які де-факто практикують за міжнародними протоколами, але вони це приховують і звітують так, як прийнято в Україні. А тепер вони можуть легально затвердити у себе в лікарні міжнародні протоколи і використовувати їх. Список цих протоколів затверджувався в МОЗ. Наприклад, із сайту Асоціації американських онкологів. Ми хотіли використання цих протоколів закріпити на рівні закону, додавши в законопроект.

Навколо цього теж було багато суперечок, депутати говорили, що їх потрібно адаптувати, перекладати, треба створити комісію, яка буде їх переглядати. Нас це не влаштовувало, і оскільки ми не змогли домовитися, вирішили, що поки будемо працювати за наказом МОЗ і повернемося до цього питання пізніше.

– Наскільки я пам’ятаю, депутати виступали проти застосування неадаптованих протоколів тому, що у нас в країні немає всіх тих препаратів, які покладені по американському протоколу, у нас немає можливості зробити всі необхідні дослідження і т. д.

– Це не дуже правильне трактування того, що таке протокол. Він вказує, які типи препаратів або обладнання необхідно використовувати в тому чи іншому випадку. Є ще й таке поняття, як клінічний маршрут. Міняти сам протокол лікар не може, але він може сказати, що в його клініці такого препарату або обладнання немає, і тому пацієнт може обстежитися тут, а проходити лікування в іншій клініці. І таким чином, він закриває протокол, але не в одній лікарні. Тому це більше маніпуляції, коли лікарі кажуть, що у них немає якихось конкретних препаратів і обладнання, щоб надати допомогу по протоколу. Можна виписувати конкретні маршрути пацієнта на місці.

– Чи планується запровадити відповідальність лікаря, який буде працювати не за протоколом?

– Звичайно буде. Ось навіщо нам в законопроекті потрібні були закордонні протоколи? Щоб ми могли витрачати гроші на лікування тільки на основі доказової медицини, тільки на те, що ефективно і реально працює. Щоб мати можливість стандартизувати послугу. І відповідальність була б фінансова. Адже якби лікарня лікувала пацієнта не по протоколу, тоді б Національна служба здоров’я просто не оплачувала б такі послуги. І це був би для лікарів серйозний фінансовий стимул лікувати за протоколами. І ще один такий момент – зі зміною уряду наказ легко скасувати, на відміну від закону, який змінюється набагато складніше.

– І ви так легко здаєтеся?

– Ні, ми не здаємося. Ми вважаємо це правильним, і будемо повертатися до цих питань пізніше, намагатися знаходити інші аргументи.

– Чи були ще компроміси?

– Основні – це ось ці два, були ще дрібні. Скажімо так, основні стіни цієї конструкції ми зберегли. Принцип “гроші ходять за людиною” зберігається, і на первинному ринку він буде впроваджений вже з наступного року. Ну, якщо восени депутати проголосують за законопроект. Держава зможе чесно сказати людям, що у нас немає грошей на оплату всіх послуг, і ми щороку будемо приймати програму і виписувати, що держава зможе дозволити в цьому році. Це чесні відносини з пацієнтом. Людина буде розуміти, що екстрену допомогу держава оплатить, а для вирішення інших проблем необхідно мати страховку.

– Останнім часом із цим проблеми.

– Так, зараз приватний страховик не страхує окремої людини. Тому що немає держзамовлення і компаніям це не вигідно. Медицина безкоштовна, тому приватному страховикові місця на ринку немає. Компанії самі визнають, що індивідуальні поліси настільки дорогі, що навіть немає сенсу їх пропонувати. А після прийняття закону ціни впадуть, тому що ринок виросте, і почнеться конкуренція. Ми кілька разів проводили зустрічі зі страховиками, і вони з великим ентузіазмом ставляться до цього питання, готові обслуговувати людей, але потрібні чіткі правила гри. Коли вони будуть, ми допоможемо.

– А як справи з електронною системою е-здоров’я? Вона вже працює?

– Так, вона працює. Ми сподівалися на оптимістичний сценарій і припускали, що система може почати працювати вже з 1 липня – якби депутати проголосували за законопроект навесні. Але система працює і в ній зареєстровано вже близько 300 установ первинки. Потім почнуть реєструватися лікарі й уже з наступного року, коли пацієнти будуть вибирати лікаря, вони будуть потрапляти в електронну систему. Це допоможе платити цільовим чином саме за конкретного пацієнта. Ми будемо знати, до якої установи звертається пацієнт, і заплатимо за тарифом саме туди. Результат буде разючий, ось побачите.

– Національна служба здоров’я буде розподіляти гроші між тими установами, які працюють за всіма правилами, протоколам і т.д. Що робити хорошого лікаря, який працює в поганій лікарні? Як бути його пацієнтам?

– Національна служба здоров’я не розподіляє гроші. Вона буде перевіряти, чи заслуговує довіри лікарня, і фактично керувати договорами. Ну і перевіряти якість виконаних робіт. Дуже схоже на роботу страхової компанії. Єдина відмінність – у страхової є гроші, а у НСЗ – їх немає. Якщо лікар працює в поганій лікарні чи поліклініці, він зможе поміняти місце роботи. Для хорошого лікаря в цій системі буде конкуренція, тому що він приносить гроші в ту установу, де він працює. За ним йдуть пацієнти, надається більше послуг. Головний бенефіціар реформи – це хороший лікар, який заслуговує винагороди за свою роботу.

– Пацієнт зможе вибирати не тільки сімейного лікаря, а й вузького фахівця? Чи зможе він, наприклад, піти до хірурга не в своєму районі, а в сусідньому?

– Так звичайно. Коли ми платимо за надану пацієнту послугу, нам не принципово, в Дарницькій поліклініці вона надана або в Дніпровській. Чому зараз це важливо? Тому що ми передаємо гроші в місцевий бюджет. І оскільки вони в місцевому бюджеті, то передбачається, що цей бюджет повинен обслужити тільки жителів конкретної місцевості, щоб гроші були витрачені цільовим призначенням. І тому так складно перейти з одного району в інший – тому що гроші там лежать заздалегідь. А тепер гроші йтимуть туди, куди пішов чоловік. На первинному ринку можна буде вибирати навіть приватного лікаря.

* * *

Зрозуміло, що на перший погляд все виглядає логічно і розумно. Однак, як то кажуть, “гладко було на папері, та забули про яри”. Ряд народних депутатів і експерти-медики вважають, що серйозних проблем не уникнути.

На думку голови Комітету ВР з охорони здоров’я Ольги Богомолець, медична реформа повинна ґрунтуватися на обов’язкове медичне страхування, що дозволить створити додатковий пул коштів, яких не вистачає сьогодні вітчизняній медицині. При цьому на законодавчому рівні повинен бути зафіксований відсоток від ВВП, що виділяється на охорону здоров’я. Без цього, вважає політик, ми не зможемо фінансувати високоспеціалізовану допомогу, на яку зараз доводиться до 80% бюджетних грошей на медицину.

На думку Ольги Богомолець, приватне страхування не вирішить всіх проблем, оскільки в Україні є величезна кількість людей у яких немає коштів на приватну страховку. В якості альтернативи Комітет підготував законопроекти про обов’язкове медичне страхування, про основи державної політики в охороні здоров’я і про організацію надання медичної допомоги.

Ситуацію також прокоментував Костянтин Надутий, заступник голови правління Всеукраїнського лікарського співтовариства (він також є помічником депутата Олега Мусія):

– МОЗ пішов на численні компроміси і на сьогодні формально протиріччя відсутні. З принципових положень в законопроекті 6327 залишилося тільки об’єднання практично всіх бюджетних ресурсів галузі в одних руках. Т.ч. тепер це закон практично про Нацагентстві здоров’я. Це, скоріше, імітація реформи. Сенс один – зафіксувати статус кво щодо обсягів фінансування охорони здоров’я безвідносно можливості за ці гроші забезпечити народ необхідної медичною допомогою.

Уряд і МОЗ послідовно і давно ігнорують всі законодавчі ініціативи Комітету. Суми на охорону здоров’я збільшити абсолютно необхідно і можливо. Для цього потрібно просто дійсно зменшувати корупцію і відтік капіталу з країни. Але ось цього якраз і не хочуть робити. Боротьба з корупцією, по суті, звелася до дискредитації медиків.

Але корупція є прямим наслідком недофінансування. Саме це поступово знищує галузь, її інфраструктуру, а також технологічний і кадровий потенціал. Все це призводить до розмивання етичних норм і принципів медичної діяльності. Особливим, на мій погляд, досягненням “пацієнтки” законопроектів може стати право лікаря і установи офіційно відмовляти пацієнтові в необхідної медичної допомоги, якщо така допомога не охоплена гарантіями. При цьому, мінохоронздоров’я вперто не бажає показувати навіть приблизно картину гарантій за новою системою. Всі формулювання дуже розмиті і неконкретні.

* * *

Словом, незважаючи на досягнуту формальну згоду, реального консенсусу у депутатів, ряду представників медичної спільноти та МОЗ немає. По всій видимості, восени ми станемо свідками не менше запеклих дискусій, ніж в липні. Адже відступати ні одній, ні іншій стороні вже нікуди, оскільки ситуація в українській медицині вже реально загрожує здоров’ю і життю кожного.

Джерело: https://censor.net.ua/b6671

Теги: , , , , , ,

Українська медична спілка © 2016